У вайбері живу. Вдивляюся. Молюся.
Здається, що з тобою. Відволіктись боюся.
Бо наче там, де ти. Стою. Тримаю стрій.
І тільки ледь помітно губи шепочуть "Мій":
"Мій рідний", "Мій коханий", "Мій Скарбе, я з тобою"
І ледь помітно фото торкаюся рукою.
І ледь помітно подих часами завмирає,
В ці миті моє серце, що має сил, благає:
Найбільша в житті Мрія, найглибші почуття,
О Боже, збережи, Він - Сенс мого життя!
У вайбері живу, благаю і чекаю.
Мій Всесвіте, мій Песик, я ТАК ТЕБЕ КОХАЮ!
