Зажурений вокзал,
самотні ліхтарі...
І ніч іще не ніч,
і осінь вже не осінь...
У темноті стоять,
занедбані й старі,
неначе жебраки,
будинки при дорозі...
І час уже не час,
і мов застигло все...
Ні, відлік вже не йде.
Ні завтра, ні сьогодні
тепер, уже нема...
Як рисочок-шляхів,
На стомлений й пустій,
життя мого, долоні
Зажурений вокзал,
самотні ліхтарі...
І ніч іще не ніч,
і осінь вже не осінь..
