Білі сяйва в білих зимах
Рідні, славні й незабутні –
Світять й досі – я живу у серці з ними.
Щасливіші й ці ось будні,
З тих часів сніжинка-рима
Посміхається у цім безсніжнім грудні…
Впав прозорий лід під ноги –
Ми по ньому аж до школи,
Там потріскують до майбуття пороги.
Ясно світлі думи голі,
Що версталися в дороги,
У життєві сторінки своєї долі…
Білі мрії, сни шовкові,
Як любов та щонайперша –
Світ так милий в спогляданні й кожнім слові.
Так хотілося все звершить
І сніжинки в путь готові,
Білі сяйва й білі зими завше в серці…
В’ячеслав Шикалович
25.12.2013р. – 21.11.2023р.
