*****
З серденька мого удаль
Відліта важка печаль.
В неокраю даль лети.
Не достойна жити ти
В серденьку моїм повік.
Доки не скінчи́ться вік
Мій, подалі ти тримайсь.
Навіть і не намагайсь
В нього повернутись знов
Ти за будь-яких умов
Протягом всього життя,
Щоб важкі лиш почуття
В ньому сіяти, немов
Насінини, знову й знов…
Світле, радісне чуття,
В нього ти без вороття,
Наче птаха, залети
Й жити в нім залишся ти
Не на мить, а назавжди,
Щоби жодної біди
Я в своїм житті не мав,
Щоби навіть і не знав
Я про неї і не чув,
Щоб її я не відчув
У своїм земнім житті
Ні тепер, ні в майбутті,
Щоб повік я не тужив,
А, тобою повен, жив,
Доки смерть не проковтне
Назавжди всього мене.
Євген Ковальчук, 22. 09. 2020
