Розкішна осінь додає обнов ще нам
Жовтавим літеплом та урожаєм.
Гостинно зустрічає всіх Сахновщина –
Та усмішками світлими вражає.
Із квітами іду. А теплі вулиці
Весніють… Релаксуєш ними так ти.
До селища душа вразлива тулиться:
Зручне, ошатне, тихе і компактне.
Вітальний знак і лавиця примирення,
Мережа торгівельна, два вокзали,
В музеї краю промисли поширені:
Історія, яку роки низали.
Рій пам’яток відлуннями далекими
Із мудрості та досвіду - навчають.
До слова спраглий люд… Бібліотекарі
Пишаються своїми читачами.
Водонапірна башта з елеватором –
Як велетні, що стережуть минуле.
«Тут хліборобська праця пануватиме!» –
Немовби з висоти мені гукнули.
Ллють клумби морозцями-пізньоквітами,
Мов зірочок із неба хтось укинув.
Дай Бог у мирі й щасті, люди, жити нам,
Сахновщино, подяка за гостину!
Так сталося, що ця гостинна земля удостоїла мені вперше в житті Всеукраїнською літературною премією імені М.Чабанівського. Цьогоріч я була єдина з Харківщини. Для мене це велика честь.