Є та любов, з якою ми сильнішаєм, Крилатими стаєм, неначе птах, Душа співає і говорить віршами, І посмішка квітує на устах. А є любов, яка стає нам… карою, Від неї ні втекти, ні відректись. Із нею люди, схожі із ікарами, І вже від цього не уберегтись. А коли роки, снігом припорошені, І лиш добро сповідує душа, Коли вже стільки зроблено хорошого, Тобі ж платити тим же не спішать, Тоді прозріння вже тебе каратиме, І дні твої потонуть у журбі, Ти не каміння – спогади збиратимеш, Шукаючи причини у собі. 6.09.2023. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 995317 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 03.10.2023 21:32:15 © дата внесення змiн: 03.10.2023 21:33:07 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie