ТЕПЛОЇ, МИРНОЇ ОСЕНІ!
вірш - А. Букреєвої-Стефко
Осіннє золоте багаття
Немов волосся чарівне
Душі Весни палке розп'яття.
Проміння, сонечка ясне!
Милується тобою Небо
I степ, і гори звіддаля
Те листя розмітає вітром
Як шлях, який торую я.
Куди мандруєш, вільний брате? -
Птахами оклика блакить.
Летів би в вир, краї далекі,
Пожовклий лист. Та Дощ бринить!
І Душу вільну не пускає
Далеко від рідного краю
Забувся сном пожовклий лист.
Заснув, з землі вже не злітає!
Та поруч, інший вже листок
У вальсі птахою кружляє
Отой тривкий, веселий злет -
Прощання Літа, вальс останній
І згадка про весну, любов,
Про те палке, ясне кохання