Нині ми з дощем,
А у серці щем,
Бо війна іде.
От, якби дощ лив
Так, щоб він же змив
Всю її. Паде́
В вигляді краплин
Крупних дощ з хмарин.
Плачуть так вони,
Бачачи весь жах
У своїх очах –
Жах увесь війни,
Що у нас іде.
Наш народ веде
Проти ворогів,
Що до нас прийшли,
Цю війну. Були
З давніх ще часів
В нас герої й є.
Кожен з них дає
Відсіч ворогам.
Завдяки їм все ж
Ця війна до меж
Власних дійде, й нам
Буде лиш щастить.
Будемо ми жить
В мирі й згоді. Хай
Дощ колись прийде́
Знов, війна ж, що йде,
Стріне вічний край.
Євген Ковальчук, 31. 08. 2022
