Ч. 2.
Давня мрія С.М.Московця повернутися до Києва та впритул і масштабно зайнятися вірусними хворобами рослин втілилася лише у 1960 році, коли Президією АН УРСР за клопотанням тодішнього директора Інституту мікробіології академіка В.Г. Дроботька з метою організувати в вірусологічні дослідження у відповідних відділах. запросили його в Інститут мікробіології ім. Д.К. Заболотного на посаду завідувача відділу вірусології. Маючи на меті зміну керівництва ІМВ, кормчі АН згодом підвищили кар’єрний статус новобранця, затвердивши його 1961 року заступником, а 1962 року – директором ІМ ім. Д.К. Заболотного.
С.М.Московець у свої 60 років за плечима вже мав досить вагомий досвід з науково-організаційної та адміністративної роботи і головою поринув у свою стихію. З притаманною йому енергією і завзяттям він приступив до організації наукових досліджень з вірусології в довіреній йому науковій установі. За короткий час він спромігся організувати тут і не лише відділ, але й сектор вірусології з відділами: вірусів рослин (С.М. Московець), вірусів тварин(С.М. Гершензон), хімії вірусних білків (С.Б. Серебряний), хімії вуглеводів, нуклеозидів та нуклеїнових кислот (В.П. Чернецький), біофізики вірусів (Я.Ш.Кішко). Згодом ним було організовано також сектору промислової мікробіології на основі існуючого вже відділу промислових мікроорганізмів (чл..-кор. АН Є.І. Квасніков) та новостворених відділів хімії сировини (В.Я. Масумян та технології біосинтезу В.Ф.Семенов). Відтак реорганізація наукових досліджень в Інституті дала підстави Президії АН УРСР в 1963 р. перейменувати цю установу в Інститут мікробіології і вірусології, а організований С.М. Московцем сектор вірусології,, перейменований згодом в Сектор молекулярної біології і генетики, 1968 р. започаткував народження серед біологічних інститутів Академії нового Інституту з однойменною назвою.
Щодо фітовірусологічних досліджень, якими С.М.Московець керував в Інститут мікробіології і вірусології як директор і як завідувач відділу безпосередньо, вже написано не одне повідомлення [1-5>. Відтак тезисно цю роботу можна резюмувати за трьома основними напрямками, а саме:
1) розширення і поглиблення наукових досліджень вірусних хвороб рослин. Наковим колективом фітовірусологів уло охоплено майже всі важливі сільськогосподарські культури: зернові, зернобобові, технічні. В результаті була виявлена та ідентифікована більшість відомих у світі вірусів, що мали поширення на цих культурах. Як підсумок вперше була складена карта, що зображує фітовірусологічну обстановку в Україні;
2) поступове зміщення акцентів від описових польових і лабораторних досліджень до поглибленого вивчення механізмів репродукції вірусів, вірусного патогенезу і стійкості рослин. Уже в той період проводились глибокі біохімічні та біофізичні дослідження, що відображали різні етапи взаємовідношень вірусів з клітинами рослин-хазаїнів. Ґрунтовно досліджено структурно-функціональні особливості вірусів та системи вірус-рослина;
3) охоплення науковими дослідження в галузі вірусології все нових і нових об’єктів з нових екологічних ніш, від декоративних квіткових рослин до вірусів мікроскопічних грибів, ціанобактерій, фітоплазм. Останні напрямки стали підґрунтям для створення в Інституті нових відділіцв – вірусів водоростей (В.О. Горюшин, М.І. Менджул) і мікоплазм (І.Г. Скрипаль).
Титанічний труд С.М.Московця як вченого, організатора наукової діяльності вчених ІМВ, що працювали під його керівництвом, важко переоцінити. На його долю припав період найбільшого екстенсивного і якісного росту Інституту як провідної наукової установи в галузі мікробіології і вірусології не лише в межах України, але й на терені всього колишнього Радянського союзу. Завдяки інтенсифікації газо- та нафтовибутку в кураїну полились рікою фінансові потоки з-за кордону, що відчутно позначилось і на матеріально-технічному забезпеченні науково-технічного прогресу в комуністичній імперії. Левова частка від фінансування науки, звісно, осідала в столицях Російської федерації – Москві і Ленінграді. Однак «крихти з барського столу» перепадали інколи і союзним республікам. Але яких зусиль варто було докласти, щоб ті «крихти» попадали саме в українські, а не інші наукові установи! С.М. Московець з його хитринкою та «дипломатичним» українським характером вдавалося щоразу під час відрядження до «білокам’яної» прихопити звідти енну суму грошових ресурсів, у тому числі валютних коштів, для матеріально-технічного забезпечення роботи Інститут.
Ріст установи у чисельному стосунку особливо став помітним після того, як 1964 року вийшло відоме Розпорядження Президії АН. Однак це потягло за собою і деякі негативні наслідки… Керівництву Президії АН, вірніше її консервативному крилу (з етичних міркувань ми тут не назвемо прізвищ нині покійних “кураторів справи”) не сподобались темпи переселення ІМВ зі старої будівлі по вул.. Великій Житомирській, 26, у нову будівлю в Феофанію як таку, що зовсім не була готовав прийняти гостей. Справа в тому, що нова будівля за проектом мала прийняти біологів-ботаніків, але не мікробіологів та вірусологів, котрим окрім біологічних столів для повноцінної роботи потрібні були ще й витяжні шафи, хімічні столи та стерильні бокси, для облаштування яких потребувався певний час та відповідні додаткові кошти. Ця “тягомотина“ не сприяла доброму настрою і стосункам із “вельможами” від науки та ще й сильно підточувала здоров’я вже далеко не молодого за віком директора. З досягненням “критичного” для директорської посади віку – 70 років - Семена Микитовича перевели на ту ж посаду, але з додатком “врио” (тимчасового виконувача обов’язків), з якою він так і пішов у засвіти. Теплого погожого дня 24 вересня 1971 року С.М. Московця не стало.
С.М. Московець надавав велику увагу питанню підготовки наукових кадрів. За його ініціативи курс вірусології як факультатив впроваджено в УСГА/НУБіП та спецкурс «віруси рослин» в Київському держаному університеті ім. Тараса Шевченка. Ним особисто підготовлено більш як 50 кандидатів та 5 докторів наук з вірусології та фітопатології. За свого життя він особисто і в співавторстві зі своїми колегами та учнями опублікував більш як 150 наукових праць, серед яких 7 монографій. До кінця своїх днів на громадських засадах виконував обов’язки Головного редактора «Мікробіологічного журналу» та Голови Українського відділення Всесоюзного мікробіологічного товариства. Був натхненником і організатором шести наукових конференцій з вірусних хвороб рослин, які по суті принесли Інституту славу координаційного Центру з вірусологічних досліджень в давньому Радянському союзі та країнах соціалістичного табору.
С.М. Московець вшановував пам’ять своїх вчителів, діячів науки і суспільства – своїх великих попередників. Про це свідчать його публікації, зокрема спогади про Д.К.Заболотного, видані ним у періодичній пресі та окремою брошурою [6,7>.
Пам’ять про самого Семена Микитовича Московця як видатного вченого, організатора науки, громадського діяча та як непересічну людину з загадковою, і водночас вкрай переповненою великими подіями, здобутками та планами на майбутнє біографією, жива ось уже більше як 50 років і буде жити в серцях його учнів – сподвижників вірусологічної науки, правди, соціально-наукового і технічного прогресу в Україні та й у всьому демократичному світі.
Використана література:
1. Spaar D. Semjon Nirititsch Moskowez. Nachrichtenbl. Pflanzenschutz dienst DDR. 1972. 26(5), 104.
2. Коваленко О.Г. Світогляд, коло наукових інтересів С.М. Московця: віддзеркалення його душі і часу. Пульсар. 2000. 5-6, 68-72.
3. Ковленко О.Г. Життєвий і творчий шлях С.М. Московця (До 120-річчя від дня народження). Мікробіол. журн. 2020, 82,2, 82-84.
4. Коваленко О.Г., Підгорський В.С. Від бактеріофага до вірусів росли. Пам’яті відомих українських вірусологів В.Г. Дроботька і С.М. Московця. Вісн. НАН України, 2021, № 11, 71-77.
5. Краєв В.Г. Роль Семена Мкитовича Московця в становленні і розвитку фітовірусології в інституті мікробіології і вірусології НАН України. Мікробіол. журн. 2003. 65(1-2), 59-69.
6. Московець С.М. Академік Д.К..Заболотний. К.: Знання. 1966, 32 с.
7. Московець С.М. Творчий шлях академіка Д.К.Заболотного. Вісник АН УРСР. 1969, 4, 87-93.
Вірнмц Учень, докт. біол. наук, проф.
Прнимітка.Автор не впевнений, що подані нижче світлини гарно копіюються і передають свій змісю Відтак автор запрошує до оригінального видання "Вісника НАН України№, що з*явиться в світ уже в цьмц році. Для цієї мети автором будезроблено відповідний анонос.
Дякую за прочитання!
ID:
992215
ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 25.08.2023 21:22:41
© дата внесення змiн: 25.08.2023 21:26:18
автор: Олекса Удайко
Вкажіть причину вашої скарги
|