( в дарунок українській художниці, землячці Світлані Мрикало.
З циклу " МИТЦІ ДЛЯ "СОЛО" Й "СОЛО" ДЛЯ МИТЦІВ")
Думки її дрімали в полотні.
Чекали часу. Дожидались миті,
Коли впадуть, окрилені, в куншті́,
Що їх уві́зве в білосніжні ниті.
У кожній барві запах, символ, звук
Заплетені між пензлів та волокон
Де тан сповняли полонези рук
З м'яких мазків спадаючи у локон.
І грілась в квітах сонячна душа,
Розклавши у серця букетів спрагу
Світилась жінка, а її жага
Сотворювала хистом рівновагу!
Марія Дребіт
22.08.2023 Португалія
