Народе мій, стражденний і великий,
Віками ніс ти ношу нелегку,
Не дне здолавши історичне лихо,
Ти волю до життя мав некрихку.
Сьогодні знов ти у нерівнім герці
Став свою землю кров’ю поливать,
То ж гордістю моє тріпоче серце,
Народжуючи похвали слова.
Нема й не буде в світі тобі рівних,
Бо дух козацький ти в собі зростив,
Дітей відважних викохав і вірних,
На боротьбу за волю освятив.
Народе мій, я вірю в твою силу,
Вірю, що знищиш дику цю орду,
Аби життя нове заколосилось.
З тобою шлях до волі й я пройду!
14.06.2023.
Ганна Верес Демиденко