Землею засипало братську могилу
І танки поїхали геть.
Не вдягнуть їх сім'ї шпитальні бахіли,
В конвертах отримають смерть.
Солдати змішалися із чорноземом,
Вляглися - душа до душі.
Уже не важливі стратегії, схеми,
Гранати, гвинтівки, ножі...
Як страшно, що подвиг такий поховає
Кривава бахмутська земля.
Минатиме час, і ніхто не згадає -
Лиш мати озветься здаля,
І чорна хустина спаде їй на спину,
Тектиме у зморшках сльоза.
Молитву читатиме Богу та сину,
І бігатиме на вокзал,
У списках шукатиме: "безвісти", "вбитий",
"В полоні", "трьохсотий", "живий"...
На братській могилі не виростуть квіти,
Допоки триватиме бій.
