Чи сплю…,чи мариться мені
Крики людей, вибухи, дзвони…
Знову міста наші в вогні
Скорботні до нестями похорони.
Та й літнє Сонце вже не так пече
А хмари і не пахнуть травневими дощами
Війна поклала свій пекельний прес
У неї не людські а чортові закони.
Прошу пробачення у тих, з якими я дружив
Кого забув за свої довгі роки
Та врятувати від смерті не зумів
І хаосу що натворили кляті орки
У мене клопоти земні
А в них на небесах тиша і спокій.
18.05.2023
