Мозаїка із слів розпалась.
Це, певно, найцінніший доказ,
Що ми з тобою закохались -
Тепер нам спокій і неспокій.
Тепер ми в самому початку,
В крихкій яєчній шкаралупі.
Ти зігріваєш мої пальці,
Коли тривожний вітер дмуха.
Ми ще тримаємо під серцем
Слова, що потім розхвилюють.
І разом дихаєм на скельце,
По ньому пальцями малюєм.
Ми і вразливі, і всесильні,
Герої кнИжок на полицях.
А очі твої м'ятно-темні -
Мене всмоктали ці зіниці.
Ще довгий шлях і половина,
І стоси хвилювань в блокнотах.
А пісню твоїх рук на тілі
Напам'ять знаю як по нотах.
Ми зараз в самому початку.
Ще можеш вийти - ось зупинка,
Бо я збираюся коханням
Замалювати всю сторінку❤
Авторська начитка https://youtu.be/NZuGRChWyZE
Мон Клер, сайт, знаєте, підглючує і доводиться довго чекати щоб мати змогу натиснути "Мені подобається"... Так от я чекав і натиснув, бо це рядки про самий прекрасний період кохання, навіть неповторний період! Чесно - в кінці були "мурахи"