О, Україно, ти тримайся.
Нехай напали вороги,
Та ти повік їм не здавайся.
Жени, щоб їхньої й ноги,
І духу не було. Свободу
І волю прагнуть відібрать
Твого єдиного народу
Вони, але їм не здолать
Тебе, його, не підкорити,
В міцнії пута не скувать.
Ти завжди будеш в світі жити.
Народ твій ворогу віддать
Тебе ніколи не посміє.
Здола він клятих ворогів.
На попіл їх усіх розвіє.
Він це робив споконвіків.
Вони не раз бо нападали
На тебе, матінко моя.
Твої ж бо діти не складали
Своїх рук з розпачу. В ім’я
Добра, щасливої лиш долі
В запеклий з ними бій ішли.
До незалежності поволі
Вони йшли і таки прийшли
До неї їхні вже нащадки –
Ми з вами врешті, кожен з нас.
Хай ми не мали навіть гадки
Про те, що прийде темний час,
Та він прийшов-таки. Зі сходу
В наш дім страшна війна прийшла,
Та дух незламний у народу
Твого, Вкраїно. Він здола
Всіх ворогів. Війна минеться
Цілком і в цей раз вже навік,
І доленька тобі всміхнеться
І посміхатиметься вік.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2022
