За вуаллю, то вона мила,
Така ніжна, як подих весни,
А ще буває ростуть крила,
Бо прилітає у його сни.
За вуаллю, вона душевна,
І до серця сприймає близько,
А буває не послідовна,
Тиха, то несеться як вихор.
За вуаллю, вона чутлива,
Вважає кохання, неба дар,
І буває дуже вразлива,
Якщо хоч трішки побачить фальш.
За вуаллю, мов за хмаркою,
Ховається трепетна душа,
Чи бачили її справжньою?
Знаєте, вона і є така.