Ніби бризки джерельної води,
Засяяли на сонці дивовижно,
Це крапельки вранішньої роси
Зібрались в таке незвичне намисто.
Бережно я на себе примірю,
Та почую барвисту мелодію,
А в подарунок усім надішлю,
Любов чисту, як ніжну симфонію.
Зійдуть квіти, а ще з ними добро,
Душа неодмінно тепло відчує,
Хіба ж можна загубити зерно,
Що нам Бог завжди охоче дарує.