Молочний землю оповив туман,
Гладінь ріки покрило ряботиння –
Це чарівної осені пора
Насправді непомітно наступила.
Стоять ще оксамитні тихі дні,
Та листя жовкнуть почало повільно,
Ще сонечко шле ніжні промінці,
Та світить лиш, не гріє так, як влітку.
Так несподівано прийде й до нас
Знесилених, зболілих і ослаблих,
Такий легкий, неждано тихий час
І подарує мить життя прекрасну.
28.07.2015
