Другу
Кожному Всевишній шанс дає і долю,
Може, й цього разу соломинку дасть.
Як би знати точно, де є Божа Воля!
Як Всевишній Промисел достеменно знать?
Та хіба не знав ти , - є Любов, є Щастя.
Хіба Бог не вказував тобі довгу Путь
На Землі просторій, на ланах квітчастих,
Щоб в житті шукати вічні сенс і суть.
Та хіба не стрітив друзів ти надійних,
І в тобі опору бачив кожен з них.
І не гірше, може, ліків чудодійних
Сила дружніх слів відвертих і простих.
Та хіба не зводив ти собі фундамент,
Дах над головою, біля вікон сад,
Ти його викохував, як дитя роками,
Щоб він квітнув щедро всі роки підряд!
Та хіба з тобою ми не йшли в колонах,
Коли Воля й Гідність - все на волоску.
І димілись древка прапорів в долонях,
Шлях перетворився в стежку завузьку.
Поперед пройшла нас вже безсмертна сотня,
А слідом за нами діти наші йшли,
Та уже чекала нас тотальна бойня,
Тільки ми не знали, - як, і де, й коли.
Та хіба без тебе обрана планида?
Чи Любов для себе ти не обирав?
На шляху твоєму чи не Бог є гідом?
Путь земну за Нього краще хто б вказав?
Як достоту знати всі путі Господні?
Як не помилитись в виборі шляху
І плоди збирати тільки першосортні,
Щоб дивитись в очі Світу без страху.
Планида - мені теж подобається, бо вміщає в собі більше ніж слово - ДОЛЯ, та іще якусь іронічність, тому дякую за Увагу, делікатну Іронію...
Так, достеменно, так, істино - я Вам кажу, шлях один - до Бога-Творця.
Слава Україні!
