Нові каменярі.
«Я бачив дивний сон, немов переді мною
Безмірна, та пуста, і дика площина
І я, ланцем прикований залізним, стою
Під височенною гранітною скалою
А поруч тисячі таких як я…»
Ми нової історії великої творці,
ми замість скель руйнуємо епохи
І на руках уже нема кайданів і ланців,
А замість молотів гвинтівки і корогви.
Ми новий шлях торуємо крізь вічність,
Долаючи щоразу наглу смерть,
І залюбки міняємо буденну звичність
На визвольну священну круговерть.
Нам долею наказано йти в бій,
Щоб знищити нову чуму століття;
Як скель граніт тримаємо ми стрій
В горнилі війн посіявши суцвіття.
І до завершення визвольної саги
Нехай не знатимем усі спокою,
Доки ступає кат на простори землі
Своєю чорною бездушною ногою.
Ми скелю мороку довбаємо щосили -
Нам волі світло додає снаги й завзяття,
Надії в небо ми здіймаємо вітрила,
Щоби не згасло боротьби багаття.
І волею вітрів буремних лютих
Несе нас в бій за рідну Україну,
У вічності часу́ не будем ми забуті -
Ми батьківщині вірні до загину!