Я іду перехожим в ранковій юрбі
Всі кудись поспішають в тумані.
Легкий вітер постійно шепоче мені
Таке ніжне і миле – Тетяна.
Як прокинусь, лунає ім'я в голові
Як мелодія файна, різдвяна.
То веселка малює, то висвітлюють зорі мені
Незабутнє і вічне - Тетяна.
Де б не йшов, де б не був,
Все нагадує дуже старанно,
Аби я ні на мить не забув
Що є в світі кохана Тетяна.
Де б не йшов, але шлях повертає туди,
Де як долею наобіцяна
Як мій оберіг від лихої біди
І живе, і працює Тетяна.
Листопад 2022 року
Михайло Майборода
