Козаче , а давай на чистоту ! У кого ж вдався ти таким ... Бунтуючим ... Свавільним ?... Кому подякувать за твою простоту, І цей вогонь в очицях темно- божевільних? Ти пам'ятаєш , як тобі співала мати ?... Ти пам'ятаєш батькові слова?... Ти пам'ятаєш. І не смієш забувати, Бо пам'ять та незламна і жива ! Жива , мов пульс дівчини , що найближча ! Її кохання -СТАЛЬ , а серце -МАК! Вона одна перчинок твоїх вище , Тож бережи її, мов золото козак ! Зізнайся- но , козаче , скільки падав , І духом і з гордистого коня ? Та все одно підводився й розради, Шукав у нових життєдайних днях! Оттак і ми у цю холодну пору , Шукаєм щастя у ніде та скрізь , Бо наша кров - безсмертная нескора , Що не дає нам занепасти ниць!