Кам’янистий берег моря,
а попереду блакить.
Видно із балкона гору,
що чарує кожну мить.
Під Ведмежею спиною,
виглядають Адалари.
На одинці ти й природа -
що готує свої чари.
Краєвид милує око,
скелі стеляться з води.
Ну хіба це не жорстоко-
не навідатись сюди?
Ось дорога серпантином,
на Ай-Петрі нас веде.
Гори вкриті наче димом,
більш нема таких ніде.
З шумом, між каньйоном,
протіка вузька ріка.
І здається, ніби з часом,
смуток унесе вода.
Десь у скелях причаїлась,
ванна молодості тут.
І блакить ніби розлилась,
в найвіддаленіший кут.
Поринаєш наче взимку,
а вода немов кришталь.
Очі бачать сизу димку -
Крим природна пектораль.
1998-2007
