Не в спокої, але у русі –
Вона розгойдує свій світ.
Щоб не піддатися спокусі
І щоб не сходити з орбіт
Вдихає осінь до легенів,
Ще не бажаючи зими.
Між кутиками листя кленів
В жовтавих барвах куркуми
Закрались краплі мерехтливі –
Не поспішають до калюж.
Радіє нещодавній зливі
І чаєм гріється чимдуж,
Накрившись ковдрою по вуха,
Схилившись на його плече
І просто слуха, просто слуха
Коли її він обпече
