- Ти віриш в Бога? - Я його не бачив...
Як вірити у те, що не пізнав?
Пробач мені, я цього не завбачив,
Ти слів таких напевно не чекав.
Я вірю в гроші, їх я бачив ясно,
Я вірю в план, в прогноз, кар'єрний ріст,
Я вірю в дім, в якому все прекрасно...
- За звичай так говорить реаліст.
А в щастя віриш? Ти його не бачив.
Та бачила його твоя душа...
Пробач, я не зі зла отак зазначив,
Бо логіка не варта м'якуша.
Чи віриш ти в кохання? В дружбу? Вірність?
Бо це якраз на рівні наших душ.
А в щирості миттєву неймовірність?
Не плутай все з реальністю чимдуж...
Згадай, коли проблем звалив на плечі,
Ти поспішав... не встиг на свій літак.
Літак розбився в горах в той же вечір...
Ти пив і плакав цілу ніч відтак.
І в той момент, коли чекав ти сина,
А лікар прошептав: "зробив, що міг..."
Стогнала й плакала твоя дружина
Й земля тікала в тебе із під ніг.
Та хтось здивовано сказав: "О чудо!"
Дитяти крик почувся віддаля.
Ти прошептав: "Я в Бога вірить буду!"
І зацвіла навкруг уся земля
Є те, що зір не бачить з-за забрала
Та серце бачить чітко і ясніш,
Коли душа без фальшу покохала,
То розум заперечує сильніш.
Шукає привід і причину тільки
Включає егоїзм, велике "я"...
Ти бачиш Бога кожен день і стільки
Наскільки відчува душа твоя.
У кожного із нас своя дорога
Та віра і любов душі миліш.
Я не питав чи віриш ти у Бога,
Я запитав, що є найважливіш?
