Я є один, й не вітер в полі,
я не боюсь, я вільний птах,
люблю цей світ, шаную шлях,
де йду тихенько й мимохіть,
я бачу друга, бачу його серце,
там болі дикої відерце,
що так хотілося б забрать,
і нову душу йому дать,
щоб він зумів зі мною в небесах,
так легко вільним птахом політать.
Я одинокий, самотній вовк,
брожу я дикими лісами,
забутими давно людьми дворами,
тобіж для них я всіх дивак,
й мене не нітить це ніяк,
бо жив той дух передусім в мені,
що відділя від миру світського тварину,
та він же ж і створив в мені людину,
і він рахує день за днину.
Я бачу друга, бачу його очі,
він бродить стомлено дворами,
людська молва полонить йому голову сітками,
і так хотілося б ту сітку із голови його дістать,
гострючим зубом перервать,
і волю вовчу по степам,
йому по дружньому віддать.
Я є один і не турбує,
що за спиной юрба чатує,
щось каже, кличе, белькотить,
ох, мій лик безбожний,
та в очі бога все глядить.
Я хочу бачить світ цей прямо,
нема бажання зиркать знизу вверх,
туди де боги засідають,
так вправно долю заправляють,
і змушують коритись владі їх повік.
Я є один, я одинокий вовк,
нема снаги до боротьби сліпої,
за крихточки хвали скупої,
й ніколи не пристать мені до логова богів,
і бути завжди вільним птахом,
а птаху тільки небо служить дахом.
Прекрасний вірш. Браво. Тільки дозвольте мені зробити Вам одне зауваження (якщо можна?) Оці закінчення дієсловами -"глядить", "перервать", "віддать"... всетаки потрібно писати - глядіти, перервати, віддати...
І старатися римувати більше іменниками "птах" - "шлях" і т.д. Вибачте за втручання, але Ви дуже гарно пишете. Нехай Муза не покидає.
Римма Іляшенко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, дякую! Власне, правопис у ворді мене теж постійно виправляє відносно закінчень,але я навіть сама собі не можу пояснити, чого так пишу
Так пишеться, бо так говориться. В моєму рідному селі діалект - ого-го! (почитайте його в моїй рубриці "Западенський діалект"). Але стараюся писати згідно правопису. Щасти!