Про пагубний вплив фанатичної релігії.
В основі вірша закладена віра в Семерих - основна релігія Семи Королівств з циклу романів Джорджа Мартіна.
Зібралися в святині...
Шумить й гуде народ.
Не кожен день судимий
Великий й славний род.
Дорідні сірі брами
Прикрили міський бруд,
У септі пресвященній
Почався божий суд.
У сірих старих шматтях
Стоїть сам цар - Арат.
До нього люд гомонить,
Мов із лихих гармат.
Невинний томний погляд
Врізався у юрбу,
Арат шукав у людях
Адель - свою сестру.
Верховне пресвященство
Вгамовує людей,
А серце у Арата
Вистриба із грудей.
Арат мовляв ледь чутно
"А де ж моя сестра?"
Септон, підвівши руки,
Мовляв у люд "пора".
Юрба неспішно втихла,
Вогнем залився зал,
Священий осудитель
Гучніш до всіх мовляв:
"Ну що ж, народе грішний,
Почнімо божий суд!
Гріховність жере душу
Страшніше всіх отрут.
Людина схильна дуже
У погріхи пірнать,
Але ж цього, панове,
Нам треба уникать,
Повинні мудрість богів
До себе перейнять...
Як виникне спокуса
Програти у цій битві,
Я раджу вам, панове,
Схилитися в молитві.
Сьогодні ж суд септонів
Огуджує царя,
Того, кому народи
Всесвітньо довіря.
Але ж царі - теж люди,
Теж схильні до гріха,
Вони земні створіння,
Не чиста їх душа".
Арат мовляв ледь чутно
"А де ж моя сестра?"
Септон промовив далі:
"О мій великий царю,
За все треба платить,
Усі гріхи земнії
Потрібно відкупить.
Ціна за твої страви
Великая була.
Твоя сестра покірно
Цю долю прийняла.
Її забрали боги,
Тобі дали життя,
Щоб правив ти і далі
До самого кінця"
Релігія спліталась
Міцніше із царем,
Аж доки не згубила
Його всього живцем.
Давно вже сіло сонце,
Колишуться моря....
У місті неспокійнім
Лиш чутно плач царя.
