Я від ровесників частенько чую ,
Як тяжко жити , грошей не хватає.
Де середину нам знайти ту золотую ,
Де добре так , що серце завмирає.
Раніше було краще , всі говорять.
І я в думках роки перевертаю.
Здається зовсім близько , поряд,
Я молодий , одружуюсь , кохаю...
Затримка пенсій , майже на пів року.
Зарплат нема , по бартеру хіба.
Надія буде краще і що року
Ми чуєм в телевізорі -Ганьба!!!
В карманах , ми усі міліонери ,
Державу розділили на шматки.
Селянам землі швидко поділили ,
А іншим , ваучер дали.
І у той час журились люди,
Казали-От раніш було!
І я миттєво очі закриваю...
Я чую , як дитинство розцвіло.
Ми біжимо босоніж по пилюці ,
На голові панами із газет.
Біля ставка ганяєм гуси , що пасуться.
І впитуєм у себе ультрафіолет.
У кожного є "тєлік" чорнобілий ,
Але його нема коли дивитись.
Для нас відкритий всесвіт цілий.
І ми повинні в нім всього добитись.
...Окраєць хліба , змочений водою...
Притрушений , на палець , цукром білим...
Я звісно поділюся із тобою.
І все так просто і доступно , зрозуміло.
Комашку Сонечко , на пальці підіймаю ,
Політ червоних крил у чорну цятку.
А потім ножичок в пісок кидаю...
І зразу попадаю у десятку.
Розплющив очі...Все на місце стало.
У дзеркало дивлюсь , я знов дорослий.
А на душі так тепло стало...
І у думках так ясно і так просто.
Пішов на кухню , хліб відрізав.
Змочив під краном ...притрусив
На палець цукру...як в дитинстві.
Очі закрив ...і відкусив.
22.11.2021р. Олександр Степан.
БУВ ТАКИЙ ЧАС !
