Ми наче кораблі в безкрайнім морі
Вночі зірками прокладаєм шлях
Ми всі клянемося і в горі
І в радості, аби в очах
Коханих відзеркалювать уяву
Собою прагнучи закрити світ
Готуючи на кухні страви
В церквах у зачитах молитв
Ми всі корабликами по воді
У пошуках портів під вечір
Вкладаємо весь сенс у сни
Готуючи в них план для втечі
У тиху гавань, в рідний порт
В обійми штилевого вітру
Що береже собою форт
В якім гуляють чиїсь діти
Ми все пливемо у нікуди
Де люди стишились з морів
Де ми не кораблі, а люди
А кожен плавати ж хотів...
Ми мрії знітимо як тільки
Зажмемо у потреби днів
Годинника хвилинні стрілки
Якими всі ці роки жив...
