Скоро вишні знову цвістимуть,
Торкнуться віттям своїм до небес,
До спраглих сердець надію нестимуть,
Щоби холод і страх там навіки вже
скрес.
А потім пелюстками ніжно огорнуть
У теплі обійми кожну душу і світ,
Вітри під ногами попіл розгорнуть,
Щоб наші мрії там залишили слід.
Щоб ми знову світлом наших сердець
На скелях вічності написали слово
"люблю",
Всі тривоги й жалі звели нанівець,
І Творця голос почули: "Прийди, Я зцілю".
Вікторія Болібрух
