Ти ідеш на війну і береш клубочок емоцій,
І виходячи з хати дбайливо кладеш до кишені.
Чути серцебиття клубочка на кожному кроці.
Між сьогодні і завтра міцно зачинені двері.
Нитка тягнеться наче життя - тонка і непевна.
Знов під берцами видно землі непрохані шрами.
Нитка різко почула - в повітрі зірвалась сирена.
Нитка вся затремтіла - наче серця кардіограма.
Нитка стане волога від поту, а може від сліз.
Простяглася від дому вона у кишені солдата.
Бачить оком невидимим сотні жалів, і валіз.
Нитка ледь зачіпає спусковий гачок автомата.
Нитка бачила бій, подих смерті, мужність та силу.
І удар вибуховий від якого стало так пусто!
Нитку враз розірвало на тендітні дві половини.
Хрест червоний з'єднав у міцний і невидимий вузол.
Нитка знову воює, серпантином тягне життя.
Протирає каміння, обірватись їй знову не можна.
Нитка знає, що в білому світі вона не одна,
Таку нитку несе оберегом із воїнів кожен.
Вона тягнеться далі, відчайдушно долаючи втому.
Бачить сотні сплетінь, і хвилюючих душу думок.
Нитка знає, що скоро вестиме солдата додому,
Він змотає всю нитку у живий, життєдайний клубок.
Тетяна Шкурак
Світлина взята з інтернету