допотопні будинки, закіптюжені чадом століть, –
королівство, що загубилося між сторінками дікенса;
двері вечірньої школи, що ведуть до блискучих знань, –
все це було колискою лондонського funk,
чи, як його називають, funky london childhood.
плинучи потоками своїх каламутних буднів,
вони розрізають хвилі ножами по-бандокитайському,
звичайна міська босота, а тепер – школярі, еліта.
без роботи – погано; та й робота – погане діло.
в сутінках браку освіти ходиш, немов сумний.
то був час, мов тісна, та оздоблена рясно
біжутерійна лавка, тисяча дев'ятсот
сімдесят п'ятий рік балачок про пусте та марне
funky london childhood, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=G918uS5BpTw