Зберу зірки – у коси заплету…
У чорні коси –ясні білі зорі…
У ночі темної всю чорноту вкраду,
На ній розшию зорями узори….
Нехай ця ніч посиплеться на нас
Цілунками і чесними словами…
Бо наша ніч – ніч справжня, без прикрас,
Ми – їжаки у сивому тумані…
Ми – цвіркуни під листям лопуха…
Ми – очі ночі,сплакані росою…
На чорних крилах чорного крука
Пташиною ми кричимо журбою…
Бо ніч - то що?Лише предтеча дня…
Якому чорний колір не пасує!
Яскравих барв загальна метушня –
І світ, цей колос, дихає, пульсує…
А ніч – моя!!! З тобою розділю!!!
Розсиплюся пелюстками півоній!!!
Бо я люблю… всього лише люблю
Твої,зірок наповнені долоні.
