Пестить хтось ніжно-ніжно щоки…
Не здогадуюсь:
– Хто б же це?
–Я приходжу сюди щороку, –
Чую відповідь.
– Ой, лице!
Це ти, осене, жовтокоса?
Звідки в тебе така краса?
Зодягла сиві ранки в роси –
Божеволіють небеса!
Полонила ж ти всіх собою.
Сон тікає і від зірок,
Коли ніч накрива габою
Все навколо. Співа й ярок,
Де струмочок біжить-хлюпоче,
Напува запізнілий квіт.
–Ти зваблива і серед ночі, –
Обізвався вітрець із віт.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
