Я бачив у сні рожеві кульбабки,
Метелики поруч літали чудові.
І пам'яті зранку збираю уламки,
Згадати не можу тих фей кольорових.
У сні я валявся там, біля ґанку,
Ніжився у променях дуже медових.
Валявся довго, ще спозаранку
Чекав на друзів моїх загадкових.
Незвичні гості летять на ділянку:
Білі і чорні, жовтогарячі.
Граєте разом у довгу мовчанку,
Усі дорослі, та дýмки дитячі.
На ніс, на око, наче терпляче
Прощаєш будь-яку забаганку.
Раптом хтось кличе: "Ну ж бо, юначе,
Іди-но сюди, час до сніданку".
Зникли одразу рожеві кульбабки,
Метелики-друзі лише тимчасові
Зникли разом із сонячним ґанком.
То були кращі хвилини ранкові.
дякую
