Краю мій, де всі твої сини,
котрі рідну землю боронили?
Лихо слідом пленталось за ними
і чіплялось за боки і крила,
бо й саме втомилося, безсиле,
чорну млу жбурляти вслід собі.
Краю мій, чи пам’ятаєш ти
всі гонитви через непокору?
Згубне переселення народу
в рабство, у полон, у нікуди…
Най не буде вищої мети,
ніж зібрати зерна золоті:
втрачені, без права прорости,
визріти і відродитись знову.
Ну а ви, кати мого народу,
рівнозначну кару понесли?
Таня СВІТЛА
09.2021 р.
Пам'ятник депортованим українцям в Тернополі
