Цегляна стіна сусіднього будинку
пустота сповнена мільйонами відтінків.
Пролите сонячне світло, на банальну пострадянську будівлю.
Ці стіни не думають, вони знають,
навіть з якими думками ти засинаєш,
вони вже бачили тебе
п'яним, смішним, бунтівним, безрозсудливо-молодим.
Вони єдині помічають, коли ти не в гуморі,
знають усі твої сумніви,
збережуть кожну таємницю, навіть під дулом.
У кожного вони різні,
але так, це саме ті стіни, про які ти подумав.
