Гектор і Аріель ніколи не бачили Сонця. Вони взагалі ніколи не бачили зірок. Жовто-червоне небо над ними було результатом складних хімічних реакцій, мало чим схожим на красиве і величне зоряне небо. Своєрідним піком творчості магми. Так було і вдень, і уночі. Вони, звичайно, знали, що там десь існує інший світ. Там зовні, коли пролетіти крізь товщу льоду і темряви. Але побачити його своїми очима - це мрія, переважно нездійсненна …. Лише обрані мають таку змогу. А до статусу обраних довга і важка дорога через знання, фізичні випробування, моральну стійкість. Завтра у них відбудеться перший необхідний іспит. Цікаво, про що запитають? Адже питання кожного разу є зовсім іншими.
………………….
Аріель опинилася у величезному білому майже прозорому приміщенні. Тут не було жодного предмету. Взагалі нічого, що могло б відволікти її увагу. Екзаменатор вочевидь для початку вирішив познайомитись. Його теж не було видно. Питання задавалися телепатично.
- Вітаю, Аріель. Ти, мабуть, переживаєш, хвилюєшся. Але у тебе немає жодних підстав для цього. Тобі не треба боятися, що ти щось забудеш або десь помилишся у розрахунках. Цей іспит взагалі не про це. Він про спосіб вирішення проблеми, а не про проблему.
- Вітаю Вас, учителю. Так, я знаю. Але моє хвилювання є зрозумілим. Буде прикро, якщо я не матиму вибору щодо свого майбутнього.
- Добре, Аріель. Слухай уважно. П’ятдесят тисяч років тому наша раса вирішила покинути поверхню Землі і жити у її надрах. Висока радіація робила життя людини на поверхні надто коротким та малопродуктивним. У нас були можливості заселення нових планет, але ми вирішили залишитися. Можливо, у людини все ж був інший вибір? Вибір з трьох планет. На першій з них довелося б змінити атмосферу. Це привело б до загибелі існуючих там організмів, але зробило б її нашим новим домом. На іншій не довелося б змінювати нічого, але внаслідок суворого клімату ми б стали своєрідними рабами віртуальності та роботизації. На третій була задовільна атмосфера, але місцевий світ не сприймав би нашої присутності і ми б вступили у двобій з ним, який закінчився б невідомо на чию користь. Що б ти обрала, Аріель?
- У мене не існує іншого вибору, окрім цих трьох?
- Не зовсім. Ти можеш запропонувати свій варіант.
- Я б обрала пошук. Ми завжди мали достатньо кораблів для того, щоб покинути Землю. Ми знаємо, де у космосі брати ресурси для того, щоб вижити. Я б обрала життя у космосі. І я вірю у винагороду за пошуки. Гідна раса заслуговує на свою ідеальну планету. А я вважаю нас гідною расою.
- Дякую Аріель. Твоя відповідь задовольнила раду.
………………..
- Гекторе, у тебе є вибір. Раса людей з поверхні знищує своїм неуцтвом свій власний світ, а заодно і наш. Ми намагаємося їм перешкодити, дати їм необхідні знання, ми навіть втручаємося у їхні війни. Але це не допомагає. Ми швидкими темпами наближаємося до екологічної катастрофи. У тебе є вибір. Ти можеш знищити їхній світ, оскільки вони не володіють достатніми технологіями у військовій сфері для опору. Ми усі можемо покинути цю планету і дозволити їм завершити своє безглузде існування, а потім повернутися у порожній світ. Або ми можемо виявити себе і власним прикладом переконати їх жити по іншому. Але є небезпека. Люди не готові до нашої появи і це цілковито зруйнує їхнє уявлення про всесвіт, перекреслить релігії, традиції. Це вже буде не їхній світ, а наш. Що ти обереш.
- Я відповім на це запитання, виходячи з інтересів Землі. У моєму розумінні це всі живі істоти, що населяють планету. Я знищу такий світ.
- Дякую, Гекторе, твоя відповідь задовольнила раду.
………………………
Сьогодні їм вперше дозволили політ Сонячною системою. Сонце виглядало аж надто яскравим для призвичаєних до тьмяного світла очей. Їхній шлях лежав на Титан. Невеличкий супутник планети поруч, на якому так багато води. Земні океани було затруєно, що відбилося і на якості вод внутрішнього океану. Навіть те повітря, яким вони дихають там, під землею, вже було наповненим шкідливими викидами з поверхні. Підземна раса тепер змушена брати чисту воду із далеких супутників. Тепер це майже щоденні подорожі. Марс видався аж надто несправжнім. Вони знали, що колись тут теж були міста, річки, ліси. Але кілька рас не поділили між собою таку маленьку планету …
Далеко внизу залишилася Земля. Ні у Гектора, ні у Аріель не виникало бажання хоча б глянути в сторону вогнів величезних міст десь там унизу. Там згори, як видається, ще досі не зрозуміли, чому вражаюче різко скоротилося людське життя. Вони все ще ховаються від вірусів … А насправді їм би слід було ховатися від самих себе …
Маленька швидка цятка … Так, це їхній корабель. А люди на поверхні мало цікавляться далеким і невідомим. У них свої щоденні надважливі клопоти. Вони боряться за матеріальне благополуччя, за владу, за першість.
………………………
На поверхні Землі війна. Є два блоки. В один входять найбільш багаті та впливові. Це Океанський блок. Але вони водночас найбільші забруднювачі. У інший – бідні але відносно чисті. Це так звані Лісовики. У них мало шансів перемогти. Але їм це лише видається. Супутникова система ураження Океанського блоку раптом виходить з ладу. Супутники почали спалахувати один за одним. Це спричинило загальний переляк та згоду на переговори. Хто втрутився у події? Про це не виникало жодного адекватного пояснення.
………………………..
Представники Океанського блоку покидають Землю. Їхній спосіб життя не дозволяє їм змінитися. Вони знайшли планету, де їм вдаватиметься існувати у цей ж спосіб ще десятки тисяч років. Їх це задовольнило. А от Лісовики все більше відчувають присутність третьої сили у своєму щоденному житті. Хтось допоміг їм в очищенні річок та водосховищ. Наче нізвідки з’являються нові ліси. У Японії раптом припинилися безконечні виверження, а океанські урагани усе рідше досягають берегів материків. З’явилися цікаві нові технології. Стала реальністю телепатія. Хоч так і невідомо, хто ж є справжнім творцем цих змін.
…………………………
Аріель та Гектор вже давно живуть на поверхні. Щоправда їх тепер звати Леся та Андрій. Вони працюють в місцевому університеті та викладають економіку екології. У них є лише одна проблема: вміти вчасно зупинитись і не розповісти забагато … Вони іноді видають себе. Ви запитаєте чим? Кожного дня з неймовірним здивуванням вони дивляться у небо …