Люблю тебе за мовчазну присутність,
за погляд ніжності, чутливість губ…
За те, що кожен день читаю повість
твоїх очей, ночей, жаданих згуб.
За що люблю? Ти запитай… чи знаєш?
За щирий сміх, ненаграну сльозу,
беззахисність — відкрите серце настіж
довірливо роздарює красу.
За струм від дотиків, за пахощі волосся,
за сонм відтінків в настроях твоїх:
то чортики в очах, то в ливень боса,
уперта дівчинка, романтик-пустосміх.
За звичку прокидатися лиш сонце
забарвить обрій кольорами мрій.
Твоє: «…люблю» і щастя суголосне
відлунком серця: «… твій, навіки твій».
Таня СВІТЛА
09.2012 р.
