Де пахне земля хлібами,
Де сонце, як золото сяє,
По травах барвисті плями
Рознесли пташині зграї;
Де весни в вишневім намисті,
Повітря – сльоза прозора,
Де гай розгойдавши листя,
Немов ворухливе море…
Там залунала піснею
І народилась мова –
Ніжністю груди стисло
Чисте струмкове слово.
Те що ласкавим дзвоном
В душу лунає, і лине
Від серця...
………...з синовнім поклоном,
Матінко – Україна.
