Бігло Літечко у Осінь,
Швидко мчало через ліс,
А втомившись по дорозі,
Забажало йти навскіс.
Заблудившись поміж ранку
Тихо сіло на пеньок,
Під котрим, під діда шапку,
Заховавсь малий Грибок.
Він нікому непомітний -
Ні Промінчику, ні Дню,
Поряд з ним ніхто не квітне,
Зовсім сумно малюку ...
Навіть люди оминають -
Чи не бачать? Не хотять?
Завжди погляд відвертають,
Повз проходять, гомонять ...
А помітивши гукають:
,,Обережно! Він лихий!
Він отруйний!", - та шукають
Інший гриб, що не такий.
І розплакався маленький.
Літо ж, вчувши дзенькіт сліз,
Нахилилося, тепленьке,
Вбравши в колір все та скрізь!
ОДЯГЛО ГРИБОЧОК В ШАПКУ
НАЙКРАСИВІШУ ЗА ВСІ -
У ЧЕРВОНУ, ЩЕ Й У КРАПКУ,
ЩОБ РАДІВ ТАКІЙ КРАСІ!
16.06.2021 Португалія
фото з нету
