Все більше переконуюся в тому, що підлості людей немає меж, в душу плюють і ріжуть по живому, за що з тобою так, ти не збагнеш? Адже не так давно були ви друзі, у часи радості і у часи біди, чому ж тепер у підлості й нарузі, проходять дні, невже це назавжди? Ви не розмінюєтесь на брудні розбірки, тримаєте образи у собі, від підлості людей на серці гірко, рятують душу ночі у мольбі…
