Крізь призму попиту суспільство проєктує
Себе утілення в переліку чеснот:
Достаток, влада, у мережі псевдодрузі,
На торті вишенька – іще маленький торт.
Мурашник конусний – "сізіфи" тягнуть лямку:
Угору прагнучи, вертаються униз.
Усе спочатку – себе втратою з початку!
Життя – це книга, а не - знову чистий лист.
Ковзкою стежкою по схилу йти намарно –
Вершина вкотре дасть бажанням відкоша.
Прозріння – виверження внутрішньої магми.
Чекає розум верховенства, а душа?
Ні, не підкорення вершин, морів, драконів,
Щабля потрібності – киває «так» Маслоу.
В’ють гнізда в променях всесильно безборонні
Крилаті прагненнями Абрагам й Любов.
Цікавий вірш. Філософи завжди проводять паралелі між фізичним і соціологічним. Мурашник як конус, як піраміда - це класно. сподобалося. Як і вірш в цілому.