Це була якась темна гра,
І не знала до чого я йшла.
Ілюзії оточили мій світ,
Шукала вихід, щоб подолати біль.
Не могла знайти світло,
Блукала як тінь,
Хтось немов манив за собою.
Були ночі важкі, сновидіння страшні.
А тепер в снах лиш правду я бачу,
Де ненависть виходить від тебе.
Кричу ім'я твоє - ти не чуєш, не бачиш мене.
Тепер бачу я істинне обличчя твоє,
Що за маскою довго ховалось.
Вже не страшно тепер,
Що ти не помічаєш мене,
Бо почала себе цінувати,
І як Фенікс із попелу встала.
