Я бачив: вітер загасив
Зірки. Опісля швидко стих.
На небі хмари, мов прилив
Морський, серед пісків густих,
Тривожно плавали по колу
І гойдались гучно;
То плакали, лили додолу
Прісні сльози й точно, влучно
Стріляли горем у перехожих.
Кожен постріл – лиш вода,
Але врізнобіч усі тікають:
Під стріхи, парасолі, мов біда
То пада з неба, а не сльози
Землю омивають.
І лиш у список потрапляють
Зниклих безвісти.
Назавжди.
