(пісня)І
Дуже часто за буднями власної реальності
Не бачим трагедій земного суспільства,
Де з почестями ховають залишки моральності
І проводять коронацію насильства,
Де міста вже давно нагадують сміттєзвалище,
Екосистема старанно ламається –
Ми стоїм за крок від безодні, та чомусь досі ше
Мріємо: „Все саме якось владнається”
Приспів:
На мить зупинись, схаменись, озирнись:
Що навколо тебе відбувається?
Активний процес – не прогрес, а регрес
В спільноті людській спостерігається:
Продажність,підлість, втрачається гідність,
Втрачається щирість людських взаємин.
Зупини цей потоп! Як не ти, то хто
Кине краплю світла в суцільну темінь?
ІІ
Не обмежуйся лише констатацією факту,
Що, мовляв,ти один нічого не зміниш:
Такою позицією не де-юре – де-факто
Ти теж губиш цей світ і сам в ньому гинеш;
Помилково вважати, що життя посеред зграї –
Це присуд довічно по-вовчому вити.
Коли шкіряться інші, хай в тебе посмішка сяє:
Настане день – й посміхнуться у відповідь.
Приспів:
На мить зупинись, схаменись, озирнись:
Що навколо тебе відбувається?
Активний процес – не прогрес, а регрес
В спільноті людській спостерігається:
Продажність,підлість, втрачається гідність,
Втрачається щирість людських взаємин.
Зупини цей потоп! Як не ти, то хто
Кине краплю світла в суцільну темінь?
(Твір зі збірки "Скарбничка душі")
