Роки безжально швидко пролітають.
Той зрозуміє в чому думки суть,
Хто зна, що крила в небі не тримають.
Вони лиш впасти в прірву не дають.
Із тих років не вирвеш сторінок,
І не заміниш іншими, новими.
Якщо з помилок ти зробив урок,
То сам і нерви вже стають стальними.
Ідеш вперед, намітив рубежі.
Тримаєш прапор, за тобою -- люди.
А сили й воля десь вже на межі,
Зроби ривок, вдихни на повні груди.
Твій погляд не повернеться в пітьму,
Хоч сміх і сльози бачиш на обличчях,
І шепчеш запитання: як й чому?
Долають сумніви і мучать протеріччя.
Щоб в серці вогник факелом пронести.
Горіти, мріять, рвать в шматки життя.
Спіткнувшись -- втртматись, а
впавши -- то підвестись.
Не відчувати сором, каяття.
А віднайти натхнення і наснагу.
Та інших прикладом повести за собою.
Важка хоч ноша, маєш ще відвагу,
Її перетвори на лук з стрілою.
7.02.2021р
