|
Знаєш... Людина (тут читати я), яка багато чого пережила в особистому житті, уже відчуває цінність справжніх речей. Це не егоїзм, як могло б здаватися. І не цинізм, що зневілює усі цінності, які є "правильними" у суспільстві. Це-невловимий аромат Справжньості... Так, саме її. Коли по-справжньому "хочеш", "кохаєш", "мрієш", "живеш". Його не сплутаєш ні з чим. Можна придумувати обставини, обов'язки, норми і правила, слідувати за ними і бути теж, по-своєму, щасливим, але...сурогатним, несправжнім. І як бонус-називатися "такою порядною і доброю людиною, що Ах!".
Все це не для мене. Життя-чудова річ. Але має один недолік. Так, вірно! Ти не знаєш, коли воно закінчиться. Воно, це життя, дано тобі один раз. Ніхто не проживе його за тебе. І не важливо, чи люди будуть робити твоє життя кращим. Люди-всього лишень люди... А Справжність нікуди не дінеш. Вона залишається післясмаком на все життя, і, як виноградне вино, з роками стає насиченішою і дорожчою... Але такою, що не повернеться, бо втратить себе саму.
Отак і у нас. Хтось, спробував на смак Справжність і готовий за неї боротися, далі, дякуючи досвіду і почуттям, а хтось обирає свій шлях, такий правильний і надійний. І тут не може бути вірного, чи хибного. Просто у всіх-свій стрижень, своя внутрішня потреба, свої бажання, сила і воля. Не потрібно судити двох людей, які не мають однакового бачення і бажання. Кожен обирає те, що ближче по духу.
Я обираю Справжність)
ID:
899285
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.12.2020 13:55:27
© дата внесення змiн: 26.12.2020 13:55:27
автор: Vita D.
Вкажіть причину вашої скарги
|
