Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Григорівна: Рай, где нас нет…. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Галина Лябук, 09.11.2020 - 19:45
Поки читала вірш, молодість пропливла в пам'яті і перед очима. Дуже проникливо, чуттєво пишете Людмилочко. Сумно.
Людмила Григорівна відповів на коментар Галина Лябук, 11.11.2020 - 17:04
Дякую, Галинко, за щиросердний коментар. Життя дуже змінилося: і в селах жити непросто. Зараз щоб виростити врожай треба багато працювати: і шкідників труїти, і поливати, бо дощів стало мало. В місті начебто легше жити. Тож села зникають, на жаль.Катерина Собова, 09.11.2020 - 19:12
Зворушливий вірш, Людочко, оглядаючись назад, на жаль фіксуємо те, чого вже не повернути!
Людмила Григорівна відповів на коментар Катерина Собова, 11.11.2020 - 16:28
Напевне людина прагне мати максимум відпочинку. Навіть зараз поступово відходить у минуле процес консервування. Молодь переважно купує якісь сурогати в супермаркетах. А працювати на дачах теж нікому, старі люди відходять, і багато дач покинуто.Людмила Григорівна відповів на коментар Ніна Незламна, 11.11.2020 - 16:32
Спасибо, Ниночка, за солидарность. Недавно я ездила к родственникам в город своего детства - столько брошенных домов, воды в колодцах нет и в водопроводе тоже давно нет (раньше туда воду привозили в цистернах закачивали на водокачку). Для еды - покупают, а летом полить огород нечем. Вот попробуй жить... |
|
|