На мить прибралась золотом червленим,
Втонули в тій красі ліси й поля.
Туманом ностальгії шлейф зелений –
Яка ж мінлива голуба Земля,
Ще б з космосу побачити, здаля…
Глибини і морів, і океанів,
Маленькі екзотичні острови
І кратери ще діючих вулканів,
І чорні протитанкові рови...
Говорять, там, вгорі – потужний сканер…
Ми поки шепотом до них й на « ви».
25 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк